Портфоліо

З усіх наук, що є на світі білім,

Найбільше математика  з дитинства  мила.

Все в ній конкретно, точно та логічно,

А цифри у рядок, немов магічні.

Солдатами стоять вони в строю

І генералами бувають у бою.

А я, мов спис, тримаю олівець

І відчуваю, що і я – боєць.

Я підкоряю все нові вершини,

На штурм веду із цифр стрункі дружини,

Подяку я складаю педагогу,

Що дав мені таку прекрасну змогу

У Королівстві аксіом і теорем

Захоплюватись кожним новим днем.

У 8-ій школі, що  в Охтирці моїй рідній,

Я зрозуміла, що знання потрібні:

З відзнакою закінчивши навчання,

У математиці поглибила пізнання

У Харкові, у вузі, рік за роком

Отримувала я знання глибокі.

Хоча чоловіки і ставляться скептично,

Але у нас, жінок, напрочуд все логічно:

Із цифрами ми в дружбі все життя,

А тому стала математиком і я.

У школу рідну повернулась педагогом,

Взяла і керівництво класом згодом

І, як колись улюблений учитель,

Даю знання, навчаю жити,

Бо ж математика в житті всім необхідна:

Вона щодня нам помічниця вірна,

У пошуку у творчому весь час

Тримає вона вчителя і клас.

«Красуні сплячі» королеві не цікаві,

Вона не любить тих, хто ловить гави,

Активно до роботи залучає,

Відволікатися дарма не дозволяє.

Талановитий, справжній педагог

Не прочитає учням монолог.

Організує пошук, ставши режисером,

Для учня – і наставником, й партнером.

Розкрити вміння кожного – то моє завдання,

Щоб став захоплюючим і цікавим сам  процес навчання

Хай будуть інколи невдачі, спроби й помилки,

Шляхи, що йдуть до істини, бувають нелегкі.

Не всім одразу легко, і навіть педагогу,

Та він до світла з темряви показує дорогу.

Люблю я спільну працю, питань складних потоки

І творчу атмосферу на всіх моїх уроках,

Де корені квадратні, де синуси й проценти,

Параболи, відрізки і коефіцієнти.

Радію, якщо бачу я блиск в очах дитячих,

Коли з запалом учень доводить теорему.

Або на дошці пише розв’язування схему,

Де логіка працює, де мислення не спить,

Де прагнення до істини у серці вже горить.

Ми разом можем все здолати! Що нам перешкоди?

Чекають нас на олімпіадах високі нагороди.

Який це стимул і азарт: змагання найсильніших,

Про це ще сам П’єр Кубертен

Писав колись у віршах.

Та ми не тіло демонструєм, а знання і вміння,

Бо вони – найбільша сила, і в житті потрібні.

Ретельно я готую учнів, успіхам радію,

Бачу в дітях я майбутнє і свою надію.

Здобувають перемоги в області і в місті,

Посідаючи місця у змаганнях різних.

Що там! Навіть в міжнародних конкурсах є наші:

В «Кенгуру» і «Золотому ключику» найкращі.

Від своїх прекрасних учнів теж не відстаю,

В конкурсах приймати участь, як вони, люблю.

В оглядах Всеукраїнських задніх не пасу,

Математики оспівую користь і красу.

А ще дуже люблю грати. Звісно не в ляльки,

В дидактичні ігри хочуть грати й малюки.

Любим ми аукціони, ігри ділові,

«Мікрофон», «Мозковий штурм», ігри рольові.

Бачу я: із кожним роком прагнуть діти знань,

То ж веду дітей в країну цифр я без вагань.

Знаю: будуть ще плоди праці педагога,

Восени колись вони прийдуть до порогу,

Математики між них будуть неодмінно,

Рахувати ж бо щодня нам в житті потрібно.

Та не будем рахувати сил своїх душевних,

Скільки вкладено в дітей і любові, й нервів.

Я по-іншому не можу та й не хочу жити,

Бо покликання моє – для людей творити!